На Тернопільщині може зникнути наш «найспортивніший» спорт — біатлон.
Біатлон нині безперечно провідний зимовий вид спорту в Україні. Решта навіть і близько не можуть похвалитися досягненнями (у тому числі й олімпійськими), які є, і кожного року збільшуються, у біатлоні. Відзначимо лише, що за рік до зимової Олімпіади в Кореї число спортсменів інших видів спорту, які можуть зрівнятися у результатах бодай з представниками чоловічої біатлонної команди, можна обмежити кількістю пальців однієї руки. Порівнюємо з чоловічою, адже жіноча збірна України з біатлону — взагалі космос, там виступають олімпійські чемпіонки.
Цей відступ ми зробили для того, щоб пояснити важливість біатлону в Україні. Ще один важливий аспект — місце тернополян у нинішньому біатлонному середовищі. Наприклад, в основному складі нинішньої збірної України відразу троє тернополян — Олена Підгрушна, Дмитро Підручний та Настя Меркушина. Причому всі троє входять до основного складу естафетних команд. Та й інші юнацькі, юніорські, молодіжні чи дорослі збірні незмінно, і не менш, ніж на третину формуються з тернопільських спортсменів.
Тобто біатлон можна ототожнювати з усім олімпійським спортом області. Ніде більше таких успіхів (на рівні світових стандартів!) немає навіть близько.
І ось у цьому найспортивнішому (пробачте за тавтологію) виді спорту понад чотири роки тому виникає грандіозний скандал — тодішня влада на чолі з головою ТОДА Валентином Хоптяном та керівником Тернопільського району Віктором Щепановським, очевидно, відчувши повну безкарність, роздала «під садівництво» землі всередині кола біатлонної траси на всесвітньовідомій базі в Підгородньому.
У чому тут проблема? Для її ілюстрації розповімо інцидент, який трапився приблизно у той же час з юною зірочкою збірної України Іриною Варвинець. Вона готувалася до сезону на трасі рідної Чернігівської біатлонної бази. І під час одного зі швидкісних спусків прямо на трасі раптом виявився автомобіль з «мажорами», які приїхали «на шашлички». Ірина, намагаючись уникнути зіткнення, була змушена відвернути лижеролери з траси і отримала важку травму, що могла поставити хрест на її кар’єрі. На щастя, тоді все обійшлося роком поза біатлоном. Нині Ірина відновилася, набрала форму і входить до основного складу збірної України.
У Тернополі, не дай, Боже, такі «ілюстрації» можуть повторитися. Земельні ділянки під садівництво передбачають навіть будівництво на них «садових будиночків», які пізніше можна буде переєструвати під нормальні житлові будинки. Можна собі лише уявити, що буде, коли всі понад шість десятків власників земельних ділянок від Хоптяна і Щепановського раптом почнуть будуватися з застосування важкої техніки та працівників, як тоді щоденно будуть ризикувати спортсмени, що на височезних швидкостях проходять те тренувальне коло не один раз за тренування.
Тоді, у 2012-ому, така ситуація була чисто гіпотетичною, багато ЗМІ висвітлили проблему і, видавалося, вирішити її можна буде без особливих зусиль. Та з тих пір минула і Революція Гідності, і кілька виборів. Про проблему свідомо чи ні, але забули — ані представники влади, ані офіційний господар бази ФСТ «Колос», ані саме керівництво бази та тренери і спортсмени, фактично, нічого конкретного для порятунку спортивного об’єкта не зробили.
І ось тепер ситуація зовсім інша. Багато з вищезгаданих земельних ділянок було перепродано (деякі не один раз). Нині ними володіють люди, які будуть відстоювати свої права, вони об’єдналися в садове товариство і готові до можливої «війни» і кардинальних кроків.
З іншого боку,із активістів сформувалося коло захисників бази на чолі з колишнім спортсменом, а тепер тренером і сином провідного біатлонного фахівця Ігоря Починка Олександром починком. Вони теж готові до кардинальних кроків, а тому ситуація дуже напружена.
Щодо законності протистояння і того, на чиєму боці правда, то ситуацію можна порівняти з шаховим патом. З одного боку, власники ділянок, яким закон не заважає будувати. З другого, руйнується спортивний об’єкт, а це унеможливлює будь-яке будівництво.
Один з виходів нещодавно запропонував «головний спортсмен» краю, очільник профільного обласного відомства Віктор Мацикур. Він пропонує трішки скоординувати прокладену трасу, побудувати нову, щоб вона і людям не заважала, і спортсмени могли спокійно тренуватися.
Поки що все впирається в гроші, адже візуальний проект то одне, а навіть створення проектно-кошторисної документації, не кажучи вже про будівництво, то зовсім інше. Це все, навіть за доброї волі і швидко виділених коштів, може розтягнутися на роки. А проблема бази реальна вже нині і важка техніка вже навіть розпочинала там працювати, зриваючи біатлоністам весь тренувальний процес.
А як здобувати перемоги, не тренуючись?!
Олекса СОНЯХ
This website uses cookies.
