Легендарний співак став символом цілого покоління українців. А ще Вакарчук – особистість, яка має має свій погляд на багато речей, що відбуваються в країні.
У власній колонці у Новому часі він назвав продовження заборони продажу землі – символом імпотенції реформ. Було б цікаво познайомитися з аргументами Вакарчука.
«Популізм та небажання бруднити руки складними і болісними реформами, як і у багатьох інших сферах, перемагають здоровий глузд та інтереси держави
Насамперед два зауваження.
- Велике прохання до любителів політичної конспірології не сприймати цю колонку як маніфест, політичну декларацію, передвиборчу риторику чи тому подібне. Мене не цікавлять ані вибори, ані влада взагалі. Ця колонка – крик душі, позиція громадянина України, якому в черговий раз показують, як реформи, що насправді потрібні нашій державі, розбиваються об приватні інтереси та популізм.
- Велике прохання до любителів повчати, що кожен має бути фахівцем у власній темі, повідомляю: як фізик-теоретик, як кандидат фізико-математичних наук, я розв’язував задачі, кожна з яких на порядок перевищує по складності те, про що деякі шановні депутати «законотворять» роками, використовуючи демагогію казуїстику і напускаючи туману на виборця. Тому наперед хочу зупинити дискусію про те, що кожен має займатися своєю справою: я добре розумію, про що говоритиму.
А тепер по суті. Вчора ВР вчергове проголосувала за продовження мораторію на продаж сільгоспземлі. Тобто за чергове відкладення, мабуть, найважливішої економічної реформи в країні.
Вперше сільськогосподарську землю у власність громадянам було віддано ще у 1999 році, і 6 млн громадян отримали паї на землю. Вперше мораторій на продаж сільськогосподарської землі було введено у 2001 році. З того разу мораторій продовжували вже вісім разів, з урахуванням сьогоднішнього.
Чим же мотивують продовження мораторію депутати?
Аргумент номер один – відсутність нормативних баз і механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. Моя відповідь: а що заважало вам створити цю нормативну базу за останні 15 років? Вас це взагалі цікавило, шановні панове народні депутати та міністерські чиновники? Навіть попередній закон 2015 року, яким було продовжено мораторій, покладав на Кабінет міністрів відповідальність розробити відповідний закон і внести його на розгляд до першого березня 2016 року, проте цього так і не було зроблено. Чому? Тиша.
Аргумент номер два: у власників паїв землю куплять по низькій ціні, і люди втратять стабільний дохід. Моя відповідь: враховуючи те, що люди зараз бідні до неможливості, а це зубожіння, до речі, пов’язано в тому числі з діяльністю влади, то зняттям мораторію ми зможемо створити додаткові фінансові можливості для людей – зокрема, тих, що живуть в містах і не користуються своєю землею. Обмеження на використання ресурсів – це таке ж обмеження права власності, як і сам мораторій на землю.
Аргумент номер три – земля буде консолідована іноземними інвесторами і великими фінансово-промисловими групами. Моя відповідь: зниження прибутковості аграрного бізнесу в Україні через падіння світових цін на зерно і зменшення внутрішнього попиту обмежує здатність локальних операторів зерна бути ефективними учасниками ринку землі та конкурувати з інвесторами. І взагалі, що заважає у перехідних положеннях, як зроблено у багатьох країнах, заборонити продаж землі іноземцям?
Отже, на усі ці аргументи дуже легко відповісти.
В чому негатив продовження мораторію?
- Для власників землі – в тому, що її не можна використовувати в якості застави для отримання кредиту або установчого внеску в капітал підприємства.
Здача землі в оренду є одним з альтернативних способів отримання прибутку з землі. Але враховуючи те, що орендна плата встановлювалася в рамках 3-5% нормативної грошової оцінки вартості землі у 1995 році, вартість землі обмежує доходи від оренди. В результаті в Україні середня вартість оренди сільськогосподарської землі є найнижчою з усіх ближніх країн, не кажучи вже про країни ЄС.
- Для існуючих орендаторів – в тому, що необхідність кожного разу переукладати угоду не мотивує оператора землі вкладатися в розвиток землі чи інфраструктури. В тому числі в транспортну інфраструктуру, що обслуговує активи агровиробника та потужності зберігання продукції. Адже оператори не розуміють, що буде через 6-10 років, коли скінчиться оренда.
В результаті інвестиції українських агрохолдингів залишаються на рівні $500-1000 на гектар в порівнянні з $5000-10000 в країнах Заходу, а середня урожайність по основним зерновим на 45% нижча, ніж в ЄС та США.
- Для потенційних нових інвесторів – в тому, що придбання прав оренди на консолідовану земельну ділянку, придатну для ведення ефективного сільського господарства (шляхом підписання десятків тисяч угод з мешканцями сіл) вимагає значних інвестицій (в залежності від якості землі суми можуть доходити до $300 – $1000 за гектар). При цьому купується тільки право оренди землі, яке може бути втрачене, якщо фермер відмовиться продовжувати угоду. Це суттєво підвищує ризики інвестицій у землі сільськогосподарського призначення в Україні.
- Звісно, мораторій також створює проблеми для держави, оскільки в неї є більше 10 млн гектарів сільськогосподарської землі, ефективність використання якої лишається сумнівною – частина використовується навіть без офіційних угод.
Це стосувалося аргументів “за” та “проти”. А тепер – що вчинив би я, якби мав провести земельну реформу.
Ось один з варіантів: у нас 11-12% землі належить державі. Треба почати з дозволу продавати ці землі, оскільки саме вона є найбільшим джерелом корупції та маніпуляцій. Після того, як її продаж сприятиме формуванню ринку, приватні власники будуть більш підготованими, кон’юнктура цін встановиться, люди зможуть продавати та купувати землю на вільному ринку. І вже як третій етап можна буде вводити іноземних інвесторів. Це лише одна з можливих схем – було б бажання.
Якщо ж перейти від конкретики до загальних слів, то виходить ось яка картина: депутати з їх впертим небажанням вводити ринок землі та упертим продовженням мораторію під мотивацією “ще не готове законодавство”, нагадують мені недолугого студента, який прийшов в університет не за знаннями, а для того, щоб просто отримати диплом. Весь семестр він нічого не робить, і кожен раз, коли починається сесія, приходить до викладача і просить підписати йому академвідпустку, обіцяючи за рік прийти і все здати. Ми такі академвідпустки підписуємо з 2001 року: кожного разу не готові, бо у нас нема закону. В результаті – ані знань, ані диплому.
Чому це відбувається? Чому постійно продовжується мораторій?
Є дві причини. Перша – політики, які цинічно проголошують популістичні гасла, дурять громадян і використовують тему мораторію для того, щоб піднімати собі рейтинги серед певної частини населення, яка не дуже орієнтується в правді і від якої цю правду активно приховують. Їхнє єдине бажання – виграти наступні вибори, далі вони не думають.
Друга – це деякі гравці агробізнесу, які прекрасно живуть в умовах низької оренди. В таких умовах вони, будучи великими операторами землі, мають більше можливостей для лобізму, аніж самі власники, селяни і диктують їм свої умови. Власне, багато з цих операторів при введенні вільного ринку землі просто не зможуть отримувати прибутки, аналогічні нинішнім.
Варто зазначити, що при цьому є багато прогресивних операторів, які не тільки не проти ринку землі, але й підтримують цю реформу, розуміючи, що вона збільшить капіталізацію їхніх компаній. Але популізм та небажання бруднити руки складними і болісними реформами, як і у багатьох інших сферах, перемагають здоровий глузд та інтереси держави.
Але все-таки головна причина – політичний популізм: цинічне паразитування на страху, посіяному тими ж політиками. Страху, що український селянин збідніє через продаж землі. Але насправді український селянин століттями жив за рахунок того, що обробляв власну землю. Голодомор 30-х років був спровокований для того, щоб цю землю у селян відібрати. 6 млн людей вимерло з голоду, тому що Сталін хотів все колективізувати і позбавити українця відчуття приватної власності. А зараз ви, шановні політики, популістичними лозунгами і страхами хочете зупинити найважливішу реформу, яка ламає вікову несправедливість.
Не даючи мільйонам українців можливості розпоряджатися власною землею, ви культивуєте в них почуття безвідповідальності, яке і так глибоко вкорінене в суспільстві.
Запам’ятайте: в світі немає жодної розвиненої країни, в якій не працював би вільний продаж землі. Але ви і без мене це добре знаєте. Як і не гірше за мене знаєте, що у країнах, які мають бар’єри для ринку землі, низький рівень ВВП та низька ціна на землю. Україна не стане винятком. Тож реформа, введена продумано і виважено, зробить кожного власника і відповідальнішим, і багатшим.
На завершення хочеться сказати наступне: панове політики і державотворці, шановні народні депутати і всі, хто має відношення до земельної реформи. Ваше завдання – працювати на благо країни. Я, як її громадянин, який хоче тут жити, який мріє, щоб тут жили його діти, закликаю вас припинити займатися популізмом та імітаціями реформ. Припиніть, мов страус, ховати голову в пісок – золотий пісок, який ви самі ж і їсте. Не переїжте цього піску, бо від цього часом стає зле.
Ваше покликання – творити історію, тож творіть її. Ті ж з вас, хто до цього не готові: забирайтеся, будь ласка, геть разом з вашими сім’ями до будинків, які ви вже давно придбали у країнах, де врегульований ринок землі. І забирайте з вами тих, хто ще цього не зробив, але дуже мріє – сподіваюся, їхні трудові доходи забезпечать їм таку можливість.
А ми тим часом будуватимемо свою країну власними руками.”
