Екс-власники агрохолдингу «Мрія» не покидають спроб повернути втрачене майно всіма доступними способами. При цьому методи Івана Гути бентежать всіх, крім нього самого, адже мета виправдовує засоби.
Інформаційні війни між колишніми власниками і кредиторами дефолтного агрохолдингу “Мрія” тривають. Останній постріл зробили екс-власники, висунувши своїм опонентам досить своєрідне звинувачення. На їхню думку, підприємства, що входять до складу холдингу, ховають від правосуддя бойовиків ДНР, а нинішній керівник «Мрії» Саймон Чернявський нібито діє під чуйним керівництвом російських спецслужб і завдає «умисний удар» по економіці України та її аграрному сектору.
Разом з тим, ніхто не поспішає пояснювати, як колись успішний агрохолдинг, який демонстрував блискучі результати і викликав довіру у зарубіжних інвесторів, в один момент зазнав фіаско. Мабуть, таке мовчання комусь потрібне. Щоб знайти відповідь на це питання, потрібно придивитися до історії становлення холдингу трохи пильніше.
У 2008 році «Мрія» розмістила близько 20% акцій на Франкфуртській фондовій біржі та інвестувала отримані 90 млн дол. в розширення земельного банку. Це вплинуло на імідж компанії, зробивши її публічною в очах міжнародних організацій. І в 2010 році цю структуру погодилася кредитувати Міжнародна фінансова корпорація, виділивши аграріям 75 млн дол. Пізніше був укладений договір з Європейським банком реконструкції та розвитку, який дав «Мрії» в борг близько 25 млн дол. Тривала активна співпраця з українськими фінансовими установами.
Однак в 2014 році агрохолдинг несподівано оголошує дефолт і заявляє про відсутність можливості виплатити близько 130 млн дол. Хоча, здавалося б, все йшло добре. Однак незадовго до цього прозвучали кілька тривожних дзвіночків, на які інвесторам варто було б звернути увагу.
Наприклад, навіщо компанії випускати облігації на суму близько 400 млн дол., але при цьому не говорити про те, під який проект залучаються кошти? Мабуть, у цих грошей було інше призначення. Практикувалася покупка землі за завищеними цінами, з якої чимала частина простоювала, але холдинг наполегливо рапортував про високі врожайність і прибуток. У підсумку, гроші поступово вимивалися з «Мрії», а кредитори поплатилися за свою довірливість. І виникає питання, хто ж в результаті завдає «умисний удар» по АПК і економіці в цілому?
Спроби комітету кредиторів утримати компанію на плаву і повернути вкладені в неї гроші не викликали захоплення у колишніх власників – Івана Гути і його сина Миколи. І, керуючись принципом «померла, так померла», екс-власники продовжили виводити з «Мрії» активи там, де це було можливо.
Наприклад, колишні власники створювали фіктивні фірми зі статутним капіталом 4 тис., а то і зовсім 1 тис. грн, а потім купували через них підприємства, що входили до структури «Мрії», за десятки, а то і за сотні мільйонів гривень. І при цьому нікого з юристів або нотаріусів не хвилювало, що майно заарештовано як заставне і продажу не підлягає.
Хоча, можливо, варто згадати і про осіб цих самих юристів. Наприклад, з сім’єю Гути активно працював дехто Юрій Скаліцький з юрфірми «Укрінвест». Цікава особистість, яка називає себе адвокатом, але адвокатського свідоцтва не має. Зате може похвалитися зв’язками з колишнім полковником МВС Володимиром Карасиком, якого виключили з громадської ради за сепаратизм.
Самому сімейству Гут також належить відповідати на питання суддів і пояснювати, куди таємничим чином зникли понад 1000 одиниць техніки, яку не можна було ні продавати, ні передавати в оренду будь-яким третім особам. Також правоохоронні органи, швидше за все, зацікавить питання про земельну ділянку під будівництво морського терміналу, який був переоформлений не менш загадковим способом. Словом, розмова буде довгою…
This website uses cookies.
