Екс-власники агрохолдингу «Мрія» не покидають спроб повернути втрачене майно всіма доступними способами. При цьому методи Івана Гути бентежать всіх, крім нього самого, адже мета виправдовує засоби.
А мета сімейства Гут очевидна – вичавити із ситуації, що склалася, максимум користі і прибутку, а в ідеалі – знову отримати контроль над втраченими раніше активами, – пише Обозреватель.
Інформаційні війни між колишніми власниками і кредиторами дефолтного агрохолдингу “Мрія” тривають. Останній постріл зробили екс-власники, висунувши своїм опонентам досить своєрідне звинувачення. На їхню думку, підприємства, що входять до складу холдингу, ховають від правосуддя бойовиків ДНР, а нинішній керівник «Мрії» Саймон Чернявський нібито діє під чуйним керівництвом російських спецслужб і завдає «умисний удар» по економіці України та її аграрному сектору.
Разом з тим, ніхто не поспішає пояснювати, як колись успішний агрохолдинг, який демонстрував блискучі результати і викликав довіру у зарубіжних інвесторів, в один момент зазнав фіаско. Мабуть, таке мовчання комусь потрібне. Щоб знайти відповідь на це питання, потрібно придивитися до історії становлення холдингу трохи пильніше.
У 2008 році «Мрія» розмістила близько 20% акцій на Франкфуртській фондовій біржі та інвестувала отримані 90 млн дол. в розширення земельного банку. Це вплинуло на імідж компанії, зробивши її публічною в очах міжнародних організацій. І в 2010 році цю структуру погодилася кредитувати Міжнародна фінансова корпорація, виділивши аграріям 75 млн дол. Пізніше був укладений договір з Європейським банком реконструкції та розвитку, який дав «Мрії» в борг близько 25 млн дол. Тривала активна співпраця з українськими фінансовими установами.
Однак в 2014 році агрохолдинг несподівано оголошує дефолт і заявляє про відсутність можливості виплатити близько 130 млн дол. Хоча, здавалося б, все йшло добре. Однак незадовго до цього прозвучали кілька тривожних дзвіночків, на які інвесторам варто було б звернути увагу.
Наприклад, навіщо компанії випускати облігації на суму близько 400 млн дол., але при цьому не говорити про те, під який проект залучаються кошти? Мабуть, у цих грошей було інше призначення. Практикувалася покупка землі за завищеними цінами, з якої чимала частина простоювала, але холдинг наполегливо рапортував про високі врожайність і прибуток. У підсумку, гроші поступово вимивалися з «Мрії», а кредитори поплатилися за свою довірливість. І виникає питання, хто ж в результаті завдає «умисний удар» по АПК і економіці в цілому?
Спроби комітету кредиторів утримати компанію на плаву і повернути вкладені в неї гроші не викликали захоплення у колишніх власників – Івана Гути і його сина Миколи. І, керуючись принципом «померла, так померла», екс-власники продовжили виводити з «Мрії» активи там, де це було можливо.
Наприклад, колишні власники створювали фіктивні фірми зі статутним капіталом 4 тис., а то і зовсім 1 тис. грн, а потім купували через них підприємства, що входили до структури «Мрії», за десятки, а то і за сотні мільйонів гривень. І при цьому нікого з юристів або нотаріусів не хвилювало, що майно заарештовано як заставне і продажу не підлягає.
Хоча, можливо, варто згадати і про осіб цих самих юристів. Наприклад, з сім’єю Гути активно працював дехто Юрій Скаліцький з юрфірми «Укрінвест». Цікава особистість, яка називає себе адвокатом, але адвокатського свідоцтва не має. Зате може похвалитися зв’язками з колишнім полковником МВС Володимиром Карасиком, якого виключили з громадської ради за сепаратизм.
Самому сімейству Гут також належить відповідати на питання суддів і пояснювати, куди таємничим чином зникли понад 1000 одиниць техніки, яку не можна було ні продавати, ні передавати в оренду будь-яким третім особам. Також правоохоронні органи, швидше за все, зацікавить питання про земельну ділянку під будівництво морського терміналу, який був переоформлений не менш загадковим способом. Словом, розмова буде довгою…
