Під час Другої світової війни Тернопіль зруйнували вщент. Його називали другим Сталінградом. Гітлер вважав місто воротами до Третього рейху.
Потім Тернопіль відбудовували. Постраждало багато старих підземель, — каже 26-річний Андрій Кір із Тернополя. Зібрав команду для дослідження підземних ходів міста. Їм більш як 300 років. 28 серпня на День міста відкрили перше для екскурсій — під замкомпише “Газета по-українськи“.
У неділю зранку Андрій приходить на бульв. Шевченка в центрі міста. Високий, має біляве волосся. Тримає ключі від машини. За освітою — філолог та економіст. Працює в торгівлі.
— Усе почалося років 10 тому, ще в школі. Тоді зацікавився нашим підземеллям, — сідає на лавку. — Читав про них у газетах, говорив зі старожилами. Розповідали про підземний хід, що вів від замку під річкою на другий берег. Русло було на місці теперішнього ставу. Є спогади, що в підземеллі в районі Надставної церкви захована старовинна Біблія. Інкрустована дорогоцінними металами й камінням.
Ходи нібито мають зубчасту форму — як пила, але зубці з обох боків. Це дозволяло заховатися за ріг і непомітно вбити ворога. За часів Другої світової війни у підземеллі ховалися євреї. Довгий час їх ніхто не міг звідти вибити. Старші люди розказують, що на куті, де магазин “Дністер”, — Андрій показує через бульвар праворуч, — їх під землею потравили газом.
За радянської влади сама згадка про підземелля й ідея, щоб туди залізти, могла закінчитися плачевно. Це було питання національної безпеки. Коли зводили будівлю облдержадміністрації, на одному куті фундаменту виявили підземний хід. Там знайшли скриню зі скарбами — монетами, прикрасами. Потрапили в руки КГБістам. І невідомо, де пропали.
Андрій пропонує показати підземелля замку, що над Тернопільським ставом.
— Тут, кажуть, провалилася у підземелля поливальна машина, — перетинаємо бульвар. — Коли підземний хід руйнують або засипають, порушується його вентиляція. Раніше в Тернополі часто просідав ґрунт, ставалися обвали.
Наближаємося до старої білої будівлі з двома колонами. Це обласний архів.
— Під ним в часи Другої світової розташовувався військовий госпіталь німців. Ми знайшли там возик, яким снаряди перевозили.
Минаємо катедру. Тут правлять службу. У храмі багато людей. Хто не помістився, стоїть на вулиці.
— Вхід у підземелля катедри — прямо посеред неї, під залізною кришкою, — говорить Андрій.
— Там можна пробити скважину й вийти на джерело з водою, наділеною цілющими властивостями. У неї хороший хімічний склад, показують дослідження.
Минаємо засаджену квітами площу перед замком — 3-поверховою будівлею персикового кольору. Його звели у XVI ст. 1944‑го зруйнували червоноармійці як пункт оборони гітлерівців. По війні відбудували. Зараз тут діє спортивна школа греко-римської боротьби.
— Оце і є вхід у підземелля, — Андрій підходить до непомітних дверей збоку будівлі. Спускається темними кам’яними сходами в коридор. У його кінці під стелею — старовинна фреска з гербом, зображений замок.
Для огляду відкриті дві великі кімнати з округлим склепінням. В одній — проектують фільм про підземелля, у стінах — бійниці.
— Незрозуміло, куди вони могли стріляти з цих бійниць, — каже Андрій. — Видно, що за ними тунель. Веде до ставу. Має міцні кам’яні склепіння. Засипаний землею й будівельним сміттям. Ці бійниці могли використовувати для ведення перехресного вогню, якщо ворог проривався в підземелля. А тунель — вести до річки, аби забезпечити доступ до води. Чи служити евакуаційним виходом, щоб люди могли сховатися в очереті. Також це міг бути легендарний хід від замку під руслом річки Серет.
Під землею можна отруїтися метаном
У квітні цьогоріч тернополянин Андрій Кір написав звернення на сайті міськради. Пропонував дослідити підземні ходи міста, зробити їх доступними для людей, відреставрувати. Петиція достроково набрала більшу кількість голосів, ніж вимагають — понад 250.
— Але міська влада її відхилила, — говорить Андрій. — Пояснили, що в бюджеті не заклали коштів на це. Та пообіцяли допомагати, посприяли з геолокатором. Із поверхні землі він сканує пустоти. Це дозволить скласти карту підземних ходів.
Залучили спелеологів, рятувальників. Адже є небезпека обвалів, отруєння газом. Зокрема, метаном. Якщо є останки людей, можуть бути шкідливі речовини.
