У числі чемпіонів Ігор і підгайчанин Іван Шкварло
У Ріо-де-Жанейро фінішували чергові Паралімпійські ігри. Як завжди, чудово на них виступили українські спортсмени-інваліди, які здобули відразу 117 нагород, із них 41 золота, 37 срібних та 39 бронзових. Цей результат дозволив посісти третє місце у загальному заліку Паралімпійських ігор. Ми поступилися лише Китаю та Великій Британії, а випередили, наприклад, потужні команди США, Австралії та Німеччини.
Місце у загальному заліку та кількість здобутих нагород стали рекордними в історії виступів України на Паралімпіадах. Раніше третє місце наші паралімпійці займали, хіба що, на зимових Іграх у Турині’2006, але тоді, звісно, йшлося про значно меншу кількість медалей. У Ріо їх 117 (!), а до того рекорд був у Лондоні’2012 — 84 медалі, із них 32 золотих.
Чому так багато?
Чим зумовлений такий злет? У першу чергу, і цей фактор ніяк не приховаєш, у відсутності на Іграх через допінгові скандали команди Росії. У паралімпійському спорті — це наш основний конкурент у видах спорту, де українці на провідних позиціях. І відсутність такої країни-монстра чудово нам допомігла. З іншого боку, й інші наші суперники в Ріо’2016 відчули в цьому плані певне полегшення, тому про цей фактор не можна говорити, як про визначальний.
Тим більше, що паралімпійська збірна України (на відміну від тієї ж олімпійської) вже давно демонструє впевнений поступ вперед. І якщо на Іграх у Атланті’1996 було лише 7 медалей, то вже за чотири роки цю цифру вдалося збільшити в п’ять разів, а після того кожне чотириріччя українці додавали по два десятка медалей.
Паралімпійський спорт в Україні поставлений на державний рівень, що є далеко не в кожній іншій країні. Наші спортсмени з вадами здоров’я мають умови підготовки не гірші від справжніх олімпійців та й їх призові лише останнім часом трішки менші від грошових здобутків здорових спортсменів. Наприклад, за «золото» на Іграх в Ріо наші паралімпійці отримають по 40 тис. доларів, і такі преміальні за кордоном зустрінеш не часто.
А, наприклад, лише Максим Крипак (він інвалід дитинства і має проблеми з «підсохлою» правою ногою, яка значно менша від лівої) здобув п’ять золотих і три срібних медалі. У фінансовому відображенні це, між іншим, 278 тисяч доларів. Тому стимул в нашій «антиінвалідній» країні, яка навіть елементарними пандусами обладнана на 10% від потреби, у спортсменів-паралімпійців чималий.
Окрім Крипака відзначимо в команді й інших плавців-мультимедалістів: Євгена Богодайка (4 золотих, 3 срібних, 2 бронзових медалі), Єлизавету Мерешко (4 золотих, 1 бронзова) та Дениса Дуброва (3 золоті та срібна медалі).
Іван Шкварло — чемпіон з Тернопільщини
Є свій чемпіон й на Тернопіллі, причому вже не одноразовий. Іван Шкварло із Підгайців приїхав у складі футбольної збірної (гравці з вадами ДЦП) до Ріо уже на третю свою Паралімпіаду. До того було «золото» у Пекіні’2008 та «срібло» у Лондоні’2012.
Іван — найкращий гравець чемпіонату світу 2007 р., але у Ріо’2016 був вже у команді в числі запасних. До того пристрасно вболівав за партнерів, що у вирішальному поєдинку отримав «гірчичника» навіть на лаві запасних, а невдовзі вийшов на поле і допоміг збірній України втримати переможний рахунок.
То був матч з Іраном, який до фіналу, як і наша команда, пройшов без поразок. Наші футболісти на груповому етапі перемогли: Ірландію — 6:0, а також з однаковим рахунком 2:1 команди Великої Британії та Бразилії. У півфіналі українці не зустріли опору від голландців — 4:0, а потім був надскладний фінал з Іраном.
Саме українці, зусиллями Володимира Антонюка, наприкінці першого тайму відкрили рахунок, але за 10 хвилин до завершення основного часу іранець Джамалі вирівяв становище. Та на 5-ій хвилині додаткового часу Артем Красильников забив, як виявилося, «золотий» гол. А потім була облога воріт збірної України, нервові останні хвилини і втримана перемога — третя параолімпійська медаль для Івана Шкварла і друга золота!
Олекса СОНЯХ, Інтернет-видання “Галас”
