“А ви знаєте, що якщо раптом у подорожі вітчизняною залізницею вам стане зле, з цією бідою ви зостанетеся сам на сам”, – пише Тетяна Василець.
На такий висновок жінку наштовхнула ситуація, свідком якої вона стала 30 липня, повідомляє 0352.ua.
“На станції Підволочиськ, десь через годину після Тернополя, поїзд №111 Львів-Харків зупиняється, провідники піднімають червоні прапорці. Щось сталось. У сусідньому вагоні комусь стало зле. Я стояла у тамбурі і стала свідком. Знепритомніла жінка у військовій формі. Ще на пероні у Тернополі я запримітила, як багато військових сиділи до сусіднього вагону. Серед них була і ця білявка, віком близько 35 років. Зараз її несли по коридору вагона, тамбур, потім витягнули на перон. Там поклали на простирадло і подушку. Її обличчя набрякло, покрилося червоними плямами, хтось сказав, що у неї судома й якийсь чоловік підняв її ноги. Вона не реагувала”, – пише Тетяна Василець у соцмережі.
За словами Тетяна, як з’ясувалося, у Підволочиську на станції немає медпункту.
– “А що ви хочете, у нас маленька станція, немає медсестри!” – сказала чергова по вокзалу. Навіть у провідників немає аптечки! “А ми не маємо права нічого їм давати”, – відповів провідник мого вагону на запитання, як вони мають діяти у таких ситуаціях, – пише Тетяна. “Люди скупчилися біля жінки і ніхто не знав, що робити. То повертали її на лівий бік, хтось закричав – “там серце” і перевернули на правий бік. Єдиний, хто у цій ситуації зміг зорієнтувати людей – іноземець, який сказав, що він лікар, що треба змочити водою рушника і на голову класти, запитав що жінка вживала у дорозі, сказав, що треба викликати швидку”.
Бригада швидкої допомоги приїхала через 10-15 хвилин.
“Ми вже від’їжджали під гвалт лікарки швидкої: “Люди, ви здуріли, хто її витягнув із вагону? Ви отак викинули людину на перон?!”. Мабуть, ми здуріли, бо провідниця сказала: “А що ви хочете, позакривали медпункти на станціях. Нічого ж немає! Економія!” Люди, ви готові так економити? Невже з тих майже 1000 грн, що кожного місяця з мене знімають податків, не можна взяти гроші на забезпечення елементарних заходів меддопомоги? Я не готова так економити. Я б хотіла мати хоч якусь надію, що у разі чогось подібного, я виживу. А поки, ця ситуація засвідчила протилежне. Уявила себе на місці тієї жінки і мені стало страшно через наших байдужих працівників Укрзалізниці (і ця байдужість у всьому), через наше незнання, як надавати першу медичну допомогу”, – зазначає Тетяна.
