З давніх-давен людина мріяла підкорити небо. Піднятися в повітря їй вдалося наприкінці ХІХ століття. З того часу авіація розвивається за трьома напрямками: військовим, цивільним і приватним.
— Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, звідки у Вас захоплення авіацією?
— Моєму батькові не судилося стати авіатором, проте він періодично купував цікаву технічну та художню літературу на авіаційну тематику. Серед моїх найулюбленіших книжок — «Останній дюйм» австралійського письменника Джеймса Олдріджа — історія про романтичну і водночас сповнену небезпек професію пілота, та “Десять разів спочатку” відомого авіаконструктора Олега Антонова про нелегку долю авіаційних інженерів. Після закінчення школи мені довелось освоювати робітничу спеціальність на одному з місцевих виробництв. Однак мене більше цікавило, як працюють механізми, ніж монотонна робота за станком.
Закінчив індустріально-педагогічний факультет Тернопільського педагогічного університету. Викладав у школі трудове навчання і креслення, заочно навчався на факультеті дизайну філії Київського інституту реклами в місті Тернополі. Наразі займаюсь промисловим дизайном — проектую інтер’єри, розробляю складні меблеві конструкції, допомагаю друзям з інженерними проектами, паралельно розвиваючи своє авіаційне захоплення.
Крім книг та авіамоделей, я завжди активно цікавився справжньою авіатехнікою. У шкільні роки разом із братом на велосипедах їздили в Тернопільський аеропорт, захоплено розглядали літаки. Згодом через Інтернет я почав шукати аероклуби, відвідувати авіаційні зльоти. Останнім часом в Україні почала активно розвиватися приватна авіація.
З метою сприяння розвитку малої авіації та взаємодопомоги авіаторам у складних ситуаціях у нашій державі функціонує громадська організація «Асоціація пілотів і власників літальних апаратів», президентом якої є підприємець зі Львова, пілот, власник кількох унікальних ретро-літаків Геннадій Хазан. Громадські об’єднання пілотів уперше започаткували американці, оскільки саме у США мала авіація — масове явище. Маю багатьох друзів серед пілотів, авіаційних інженерів, неодноразово підкорював небо з інструктором на мотодельтаплані, планері, легкомоторному літаку, щоб сповна відчути особливості поведінки в небі літальних конструкцій.
— Ви — представник Асоціації пілотів і власників літальних апаратів у місті Тернополі. Як розвивається приватна авіація?
— Важко сказати, скільки сьогодні на Тернопільщині авіаторів-любителів. Орієнтовно їх може бути близько кількох десятків. Серед них мої друзі — підприємець Андрій Рутецький та фермер Олег Гаврилишин із Великих Гаїв. Асоціація пілотів і власників літальних апаратів розвиває регіональні летовища для туристичних цілей. Цього року суттєво зросла кількість авіазльотів і фестивалів малої авіації. У квітні я побував на авіазльоті відкритого типу в Кам’янці-Подільському, де колись розміщувався аеродром Української Народної Республіки.
У програмі заходу були велосипедні екскурсії, великий концерт, виставки і майстер-класи народних майстрів, історичні реконструкції минулого. 5 липня відвідав десятий, ювілейний зліт приватних літаків імені Сергія Корольова в Житомирі. Три роки тому в Тернопільському аеропорту приземлилася ескадрилья британських ретро-літаків. Чотири з них — літальні апарати часів Першої світової війни, яких залишилося мало. Оригінальні конструкції складалися з дерев’яних частин, обтягнутих тканиною. Очолював групу пілотів легендарний авіамандрівник Джонатан Елвес. Таким чином авіатори не лише переймають досвід колег в організації польотів, а й популяризують туристичний та історичний потенціал України і Тернопільщини зокрема.
— Як живеться українській авіації в умовах економічної кризи?
— Навіть у складні часи Україна демонструє, що в технічному плані ми — сильна нація. Українські інженери, конструктори постійно працюють над новими розробками. Для прикладу, у Броварах на Київщині розпочато серійне виробництво нового літака з промовистою назвою «Патріот», який цьогоріч представлено на виставці в німецькому Фрідріхсхафені. Малі літальні апарати виробляються також у Харкові та Одесі. Варто пам’ятати, що найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія» — українського виробництва. Прикро, що на Тернопільщині не функціонує військовий аеропорт у Чорткові, не приймає регулярних рейсів Тернопільське летовище…
— За якими ще напрямками працює Асоціація пілотів і власників літальних апаратів?
— Вивчаємо авіаційну історію. Українська авіація розпочалася з імен Ігоря Сікорського, який переховуючись від радянської влади, мігрував до США, Костянтина Калініна — конструктора перших в Україні пасажирських літаків, якого знищили каральні органи, та багатьох інших. У часи Першої світової війни аеродроми представляли собою широкі польові рівнини квадратної форми. Навігації як такої не було, доводилося орієнтуватися візуально. Для цього пілоти носили спеціальні білі шовкові шарфи, які не лише ефектно виглядали, додаючи образу певного романтизму, але й мали цілком практичну функцію — захищали шию від тертя об комір шкіряної куртки при швидких поворотах голови, коли доводилося роздивлятися наземні орієнтири. Кожному відоме ім’я видатного льотчика і талановитого конструктора Петра Нестерова — автора відомої «мертвої петлі». Втім, мало хто знає про учня Нестерова — командира льотної дивізії, капітана Євграфа Крутеня.
Влітку 1917 року поблизу села Плотича (сьогодні Тернопільського району — ред.), заходячи на посадку після повернення з бойового завдання, на невеликій висоті він зірвався у штопор і розбився. Хлопцеві було 26 років. Причиною цієї трагедії могло бути те, що ас винищувальної авіації Євграф Крутень був поранений, або ж раптова відмова двигуна під час виконання посадкового розвороту. Авіаційна техніка тих часів не вирізнялася надійністю, що пояснює доволі високий відсоток смертності серед авіаторів-першопрохідців. За допомогою архівної карти-схеми ми спробували визначити точне місце загибелі Крутеня. Для цього порівняли зазначені на карті особливості рельєфу тих часів із сучасними супутниковими знімками та результатами аеророзвідки. В архівних фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею збереглася світлина будинку, де жив Євграф Крутень. Я звернувся в Плотицьку сільську раду з пропозицією вшанувати пам’ять льотчика Євграфа Крутеня, адже це була смілива й неординарна людина.
Андрій ОМЕЛЬНИЦЬКИЙ
This website uses cookies.
