50 років тому уродженець Тернопільщини отримав Нобелівську премію

26 червня в Бучачі відкрили погруддя галицькому єврею, відомому письменнику Шмуелю Йосефу Чачкесу – Аґнону. 

Подію було приурочено до 50-річчя від отримання ним Нобелівської премії. Меценатами встановлення погруддя виступила родина Бекер із німецького міста Реґенсбурґ.

У відкритті також взяв участь професор Чернівецького національного університету, літературознавець та перекладач Петро Рихло,  голова Тернопільського осередку НТШ професор Михайло Андрейчин, німецька художниця Гельґа фон Льовеніх, очільник міста, численні мешканці Бучача та гості міста.

Як зауважив у своїй прекрасній промові Петро Рихло, сьогоднішня подія у Бучачі має загальнонаціональний, і навіть – міжнародний вимір. Поява пам’ятника геніальному єврейському письменнику у Бучачі свідчить про те, що ми спроможні увібрати до національного культурного спадку творчість митців інших етносів, історично вкорінених в Україні. Цей пам’ятник, за словами пана Рихла – найкраща відповідь агресивній кремлівській пропаганді, яка малює перед світом образ України, як фашистської країни.

До честі небайдужих мешканців Бучача варто визнати – пам’ять про свого геніального земляка, який прославив їхнє місто у світах, тут належним чином вшановано.  Будинок, у якому народився літератор, кілька років тому позначено бронзовою меморіальною дошкою. Вулиця, на якій він стоїть, нині носить ім’я письменника.

Минулоріч тут було створено Літературний центр імені Аґнона, метою якого є повернення літературної ідентичності Бучачу через популяризацію його творчості. І от, нарешті, навпроти історичного будинку Агнона постало його бронзове погруддя, пише “Золота пектораль”.  

Довідково:

Шмуель Йосеф (Йосиф) Аґнон. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966. Перший з івритомовних та ідишемовних письменників володар цієї високої відзнаки.

Аґнон з дитинства вільно говорив польською, українською, німецькою. Навчався у хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит. У 1906 році переїхав до Львова працювати у єврейській газеті. Через відмову від служби у війську еміґрував до Палестини у 1907. У 1913 році переїхав до Німеччини, жив у Берліні та Гамбурзі. Тут плідно працював як письменник, читав лекції з єврейської літератури, знайомився з найкращими зразками світової літератури.

Помер 82-річний прозаїк 17 лютого 1970 року. Похований на цвинтарі, розташованому на Оливковій (Єлеонській) горі.