Відновлення виробництва на селі часто сприймається людьми з недовірою. Прості мешканці досі думають, що тваринницькі ферми та сучасні свинокомплекси працюють, як колишні ферми радянських часів.
Про це та ніше говорить зав.лабораторії Біоконверсної переробки органічних відходів к.т.н. доцент старший науковий співробітник НУБіП Павленко С.І.
«Типовою є ситуація, коли ферма, що має належну систему утилізації гною, однак є причиною скарг від мешканців села на «запах», однак свої свині чи свині сусідів при цьому «не смердять», – говорить науковець. – Наявність системи поводження з гноєм впливає і на санітарні зони – чим краща система, тим менша потрібна санітарна відстань до інших обєктів».
За словами С.Павленка, сучасні технології та технічні засоби збору й переробки гною дозволяють вибрати оптимальну систему утилізації гною залежно від поголів’я, умов утримання, матеріалів і сировини, рельєфу місцевості, фінансової складової.
Науковці вважають, що реконструкція тваринницького комплексу повинна починаєтися з організації системи видалення і переробки гною. При цьому важливо обговорити це питання з місцевою громадою, залучити до роботи відповідних спеціалістів. У подальшому контроль з боку місцевої влади та відповідних служб обов’язковий.
«Зважайте, що в багатьох країнах Європейського Союзу, де щільність поголів’я свиней на одну людину значно більша, ніж в Україні, а території менше, гній в основному накопичують у бетонних лагунах і у дозволені законодавством періоди вносять у землю. Питання екологічного стану так само турбують людей, проте є розуміння специфіки виробництва і довіра до впроважєених технологій». – розяснює С.Павленко.
Науковці переконують, що критичного стану відходи свинарства для людства і України не складають. Керувати ними, вдосконалювати технології реально і можливо.
«В сьогоднішніх умовах існують більш суттєві виклики для України по екологічній безпеці і стану оточуючого середовища», – наголошує доцент С.Павленко.
This website uses cookies.
