Ще минулого літа, пригадую, як була хвиля критики в сторону фестивалів, відпочиваючих в парку, мажорчиків в клубах з аргументами – в країні війна, а вони сволочі відтягуються, краще би на АТО дали пожертву замість випитої пляшки!
Зараз це втихомирилось. І більше того, хто пищав про “а в країні війна”, зараз не може насвяткуватись перемогою на Євробаченні.
На два дні в країні всі забули про війну, жертви, ворогів, зраду. Якби зараз Л/ДНР захопили Маріуполь, то в п’яному угарі та емоційному паралічі ніхто би цього не помітив навіть.
Жодної новини про якісь обстріли і втрати в АТО я не побачив. Цікаво чи хлопці на передовій також знаходяться в такому стані ейфорії перемоги, як пересічний українець?
Ніщо так не об’єднує країну, як шоу. Євробачення, футбол, Шустер… Я не чув жодної обнадійливої масової думки, що до 2017-го ми закінчимо війну, але дуже чути що в Києві буде Євробачення.
п.с. Ви ще не купили квиток на Джамалу?
