Близько 130 бійців 44 артилерійської бригади, мобілізовані із 4 хвилею, повернулися із зони АТО. Чимало з них отримали по приїзді у дислокацію бригади державні відзнаки і подяки.
Військовики служили на сході понад рік і тепер, ще перед військовим командуванням, але дивлячись в очі близьким, дочекалися сліз радості, міцних обіймів і найрідніших вигуків «Слава Україні! – Героям Слава!».
«Ми чекали на Ярослава, були моменти, що він казав, що важко і не знати чи доживе до завтра, але коли він приїхав перший раз додому, після цього було легше повертатися на схід. Я горджуся, що він мій брат, він в мене молодець, я радію, що він здоровий і Слава Україні!», – розповіла сестра демобілізованого бійця Валентина Йордан, яка приїхала у військову частину з іншим рідним братом Сергієм із села Товстолуг Тернопільського району.
Хоч у 44 артилерійській бригаді служать військовослужбовці з усіх куточків держави, найбільше бійців родом із Західної України. У військовій частині бійцям пообіцяли, що після демобілізації, оформлення документів, вони зможуть повернутися додому ще сьогодні. Приїзду в рідний Галич на Івано-Франківщині чекає демобілізований з 4 хвилею військовослужбовець 44 артилерійської бригади Руслан Сесанцеєв.
« В березні 2015 року я був призваний в армію і сьогодні дембельнувся, їду додому, мама чекає! На сході нам допомагали волонтери, в країні війна, армію руйнували 25 років – усього не відновиш за 2 роки. Мені 41 рік, і я таких хлопців, як у своїй бригаді, ніколи не зустрічав. Ти або на 100% довіряєш людям, або з ними не служиш. Хоча б місяць-два відпочити, а там, можливо я і повернуся на військову службу уже за контрактом. Адже в мене вже є 15 років військового досвіду за плечима, а ворог досі на нашій Батьківщині і його потрібно виганяти».
У Тернопіль повернулися не усі бійці, яких мали звільнити від військової служби після року в АТО. Декотрі вояки вирішили залишитися на передовій і продовжити боротьбу із ворогом.
Світлана КРИЧКІВСЬКА