Гарячково нахапавшись по ринках і супермаркетах усього, що потрапляє на очі, тернополяни евакуйовуються під звук своїх внутрішніх сирен, автобусами і автівками, у напрямку виїздів на всі напрямки, що ведуть з міста.
За три дні начисто стирається весь річний наліт цивілізації. Брифінги, тімбілдінги, вайфай-роутери і тайм-менеджменти виявляються безсилими перед простою римою “паска-ковбаска”. Неначе загіпнотизовані, вони поглинатимуть кілограми хрону і холодцю, повзатимуть на цвинтарях, окроплені водою, смертію смерть поправ, і тим що у гробах життя дарував.
За цих три дні Тернопіль проявляє свій прихований шикарний потенціал, шанс на туризм, якого всі шукають. Але його ніхто не побачить.
Та й інвестицій треба зовсім небагато – змінити півназви міста на в’їздах і, можливо, запустити стокілограмових приручених сомів у озеро.
Чорнопіль – місто-привид.
І під тріскіт бутафорських лічильників Гейгера потечуть з цивілізованих міст потоки туристів.
Це буде справжнє ноу-хау – місцеві виїжджають, туристи заходять. Не дай бог перестрітись.
Рольова гра гігантського масштабу. Радіація, червона загроза, бубонна чума, лікарі в пташиних масках чи в протигазах – варіантів безліч і всі в біса апетитні.
This website uses cookies.
