Тернополю бракує міста. Отакого, знаєте, міста, яке один великий організм, з міським світоглядом його мешканців і всіма рисами.
в Тернополі є громада, але майже нема нічого громадського. Громадський транспорт розвинений погано і носить всі риси сільського – нема голови колгоспу в місті, погана погода чи недобрий настрій у водія – з`їжджаємо з маршруту.
Катастрофічно бракує спільного соціо-культурного простору – місць, де можна спільно цікаво провести час. Закупитись є де, помолитись є де, випити і закусити є де. А набратись емоцій, подивитись щось цікаве, набратись мінімального натхнення – нема. Все індивідуально – інтернет, вузькі кола, випадкові культурні атракції.
Бракує мінімального розуміння елементарних принципів комфортного співжиття у соціумі – повага до особистого простору сусідів і співмешканців в межах міста. Мурахи навчились ходити один повз одного весь день, не зачіпаючи нікого, а тернополяни не навчились. Завжди десь аварія і звук клаксонів, завжди десь накурено, завжди десь крадуть шматок парку, нівечать якусь будівлю чи забудовують спільну територію.
У Тернополі майже не гуляють ввечері і практично не гуляють в обід. У будні восени і взимку біля озера дзенський сад з каменями – з активних тільки хвилі і ворони. Бо ввечері по селі ніхто не ходить – нема чого швендяти. Або по домах, або в корчмі.
Оці залишки міста дуже страждають від сучасних тернополян – страждає і без того небагата архітектура, страждають вулиці і культурний простір. Хирлявий імунітет Тернополя майже не опирається – занадто мало його залишилось в людях і будинках. Приміром, у Львів поляки і євреї заклали стільки, що сучасні львів`яни, як не стараються – нічого із Львовом зробити не можуть. і тому там так круто в центрі.
Якщо ми перейдемо на міський спосіб життя – наше місто разюче зміниться. Навіть в сучасній Україні. Навіть при доларові по двадцять чотири.
Я, як еталонний селюк, прекрасно це розумію.
Володимир ГЕВКО, тернопільський блогер і просто толковий чувак
This website uses cookies.
