До війни в Тернополі хабарів не давали, просто платили людям за виконані роботи.
Про це розповідає старожилка Ірина Максимів. Її чоловік Ярослав додає, що хабарі почали давати за Радянського Союзу, пише “Доба”.
– Не розуміли такого, щоб щось залагодили, то треба заплатити. Якщо була якась потреба, було узаконено, то якщо тобі щось роблять – треба заплатити, – каже Ірина Максимів.
Щодо медицини, то, кажуть старожили, вона була платною. Також існувала страхова компанія “Каса хворих”.
– Була поліклініка, називалась “Каса хворих”. Мій татко платив внески і тоді був безплатний лікар. Ніхто від тебе нічого не вимагав, – розповідає пані Максимів.
– Колись не було такого, як пішов до лікаря, то він тебе вилікував, каже Ярослав Максимів. Хабарі почали давати за Радянського Союзу за те, щоби ліпше лікували. За Польщі такого не було., – додає пан Максимів.
Довідка:
«Каса хворих» — страхова медична установа в місті Тернопіль. Діяла на кошти, що відраховували підприємці як відсоток із прибутку.
Заснована 1889, статут затверджено 1920. Забезпечувала безкоштовним медичним обслуговуванням та лікуванням. Функціонувала в будинку на вул. Пасаж Адлера (нині О. Кульчицької) з окремим приміщенням для консультації матері та дитини.
1920–1930-ті — директор Р. Строубель, головний лікар — Б. Свистун.
1939 Каса хворих припинила діяльність.
