Тернопільський волонтер розповів про перспективи закінчення війни

Російсько-українська війна ХХІ століття – наслідок політики багатовекторності України, яку всіляко заохочували як країни Заходу, так і внутрішня політична «еліта» (маю на увазі вихованців комуністичної партії УРСР та комсомолу).

SyvyrynШукаючи оптимальний шлях подальшого розвитку України чи то як європейської демократичної капіталістичної держави чи як пострадянської придатково-тоталітарної, систематично провадилася політика нейтралітету і в то й же час, активне сприяння посилення військово-політичного впливу Росії.

Глибокою помилкою є надання автономії Криму. Глибокою помилкою є продовження договору про базування Чорноморського флоту РФ в Криму. Глибокою помилкою є відкритий кордон з РФ. Наслідком є російська агресія в Україні.

Вивчаючи історію воєн, можу припустити, що для України (маю на увазі уряду, а не народу) західні партнери запропонували британську модель врегулювання конфлікту. Коротко опишу її суть. Конфлікт пов’язаний з «особливим» статусом Північної Ірландії закріпленим Актом Уряду Ірландії від 1920 року.

Цим «особливим» статусом фактично була створена «сіра» зона як для Ірландії так і для Великобританії, бо права на територію мала Британія, але більшість населення ірландці. Поділ в політичних виданнях на протестантів і католиків вважаю некоректним з огляду на середньовічний підхід до класифікації населення.

Щось схоже спостерігається в українській історіографії де католики – це поляки, а православні – українці. Тому вважаю, що конфлікт варто розглядати як етнонаціональний, а не конфесійний. Хоча роль духовенства в вирішенні конфлікту по Ірландії надзвичайно велика.

Загострення суперечок між ірландською громадою і урядом Британії відбулося 30 січня 1972 року – Криваву неділю, коли урядові війська розстріляли тринадцятьох учасників маршу за громадянські права.

Це сколихнуло громаду ірландців і дало поштовх до збройного протистояння Ірландської республіканської армії. Про повне припинення вогню ІРА остаточно заявила 31 серпня 1994 року… Шлях до миру довжиною в 22 роки. Які кроки використовували обидві сторони, щоб припинилася війна?

  1. Переговорний процес через посередників, яким довіряють обидві сторони;

2. Відведення техніки і частин регулярної армії в глибину країни;
3. Усунення від процесу переговорів радикально налаштованих учасників конфлікту (з фізичною ліквідацією включно);
4. Визнання прав на переговори політичної партії Шинн Фейн і усунення від процесу ІРА;
5. Поступки в адміністративному управлінні ( щось схоже на «особливий» статус);
6. Участь представників Шинн Фейн в Парламенті Великої Британії.
Тепер спробуємо накласти вказану схему на українські реалії.
1. Переговорний процес за участі другого президента України Кучми і екс-депутата Царьова;
2. Відведення техніки і військових від лінії розмежування (на жаль, в односторонньому порядку);
3. Усунення від процесу переговорів командирів добровольчих батальйонів і командирів сепаратистських банд-формувань (арешти комбатів українською стороною та фізична ліквідація ватажків банд-формувань росіянами);
4. Визнання прав на переговори представників «ЛДНР» і усунення від процесу творців «Новоросії» (Стрєлкова-Гіркіна, Безлєра);
5. Обговорення на міжнародному (а не на державному) рівні надання «особливого» статусу Донецькій і Луганській областям;
6. Проведення місцевих виборів в Донецькій і Луганській областях за участі представників «ЛДНР», які не мають за собою тяжких і особливо тяжких злочинів.

Британська модель активно просувається для України як єдино правильна. Але вона в Україні не спрацює. По-перше, Росія, як агресор не дасть можливості домовитися на мир, бо метою Росії є постійно тліючий конфлікт в Україні.

По-друге, визнавати тероризм як механізм досягнення політичних цілей – шлях до знищення державності України. По-третє, розглядати збройну агресію Росії як «громадянську» війну в Україні не можна, бо Росія агресор, а не стороння нейтральна держава.

Тепер варто зважити чи готове українське суспільство, народ, йти по британському сценарію. Проти України воюють регулярні війська Російської Федерації, анексований Крим, відсутній контроль за значною частиною україно-російського кордону. Навіть при показовому «перемир’ї» постійно відбуваються обстріли позицій ЗСУ. Гинуть військові і цивільні.
І чи маємо ми 22 роки на те, щоб пройти шлях британців до миру?

Микола СИВИРИН, історик та волонтер

Автор: galas

Коментар до: “Тернопільський волонтер розповів про перспективи закінчення війни

  1. 23.11.2015 з 07:04

    А ви т1 рос1йськ1 в1йська бачили, шановн1? Т1льки що ыернулася з Криму, з Гурзуфу 1 щось там н1хто не жал1е за Укра1ною, хоча хивуть дуже важко, зросли ц1ни, нема роботи, але н1хто не хоче булти в укра1нськ1 держав1. А ви. жополизи, все продовжуете сво1 п1сн1 про анекс1ю. Не треба було ч1пати людей з мовою, н1хто тод1 б не починав н1 Криму. н1 Донбасу. Вони також люди а не т1льки ви з1 сво1м Бандерою та незрозум1лою мовою. котр1 ви вважаете укра1нською. Ну включ1ть же голову хоч на хвилину. Чи у вас вимикач зламався?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *