Пам’ятний знак, присвячений наймолодшому воїну Першої світової війни Мирославу Луцишину офіційно відкрили 29 серпня.
Він має декілька особливостей. По-перше, розповідає про семирічного хлопчину, який разом з дорослими бійцями пройшов Першу світову війну. По-друге, це перший у нашому місті пам’ятник, встановлений корінному тернополянину. По-третє, з’явився він завдяки ініціативі небайдужих до історії Тернополя городян, і встановлювали його ініціатори самостійно. Міська рада тільки підтримала їх ідею, виділивши ділянку для пам’ятного знаку.
– До цієї події ми йшли три роки, – розповів Сергій Ткачов, історик, один з ініціаторів. – На постаменті вказані роки 1914-2014. Цей пам’ятник мав стояти ще минулого року – до сторіччя початку Першої світової війни. Дуже важко ми йшли до нього, але в цей день все погане вже забулося. Пам’ятник постав завдяки скульптору ДмитруПилипяку, завдяки любові до міста голови Міщанського братства Юрію Войтовичу, завдяки енергії голови Тернопільської організації Національної спілки письменників Олександру Смику.
На жаль,тернополяни зовсім не знають історію свого міста, особливо періоду Першої світової війни. Коли ми працювали три дні біля пам’ятника, повз нас проходили сотні людей і всі запитували «А що це?Що за війна була?». Хтось побачив вказані роки і сказав «О, вуйко добре пожив – 100 років». Тобто, у людей навіть немає асоціації, що це дата початку Першої світової війни.
Радий, що серед присутніх є діти, і в них з’явиться стартова інформація, і може з часом, виникне бажанняглибше вивчити історію Тернополя.
З початком Першої світової, батько Славка Луцишина, як розповів Сергій Ткачов, був мобілізований до австрійської армії і потрапив у російський полон, був вивезений в глиб Росії. А маму евакуювали в глиб Австрії, сам же хлопчина загубився.
Він перейшов фронт біля Озерної, і там прибився до австрійських солдат. Під час одного з боїв був поранений. В австрійській армії за поранення давали медаль – вважалося, що людина пролила кров за цісаря. Коли його частина була передислокована на італійський фронт, то він з ними так само був. Пройшов також російський фронт.
Мобілізували його з армії у 1918 році.Всю війну він провів у шпиталях: допомагав пораненим. Перейнявся лікарською справою, і вже дорослим закінчив Львівський медичний інститут, працював лікарем у Тернополі в 30-40-ві роки. У 1943 році, коли Мирославу Луцишину було 35 років, його вбили польські підпільники армії крайової. Після пострілів кинули димову шашку, щоб втекти. Сталося це в центрі міста, біля тристороннього годинника.
Над втіленням пам’ятного знаку працював тернопільський скульптор Дмитро Пилипяк.
– Композиція пам’ятного знаку не складна, – пояснив він. – На фоні земної кулі розміщена фігура маленького воїна. У нього над головою – галка.
У Першу світову війну боролися двоголові орли, як з російської, так і з австрійської сторони, але я вирішив ввести у композицію образ галки – птахи, яка була на гербі Галичини, оскільки Славко був галичанином, і відстоював свою землю,яка тоді була частиною Австро-Угорської імперії. Ще один елемент – це колесо історії, той млин, який перетирав долі людей, воїнів, захисників Вітчизни, як цивільних так і воєнних.
Виготовлений пам’ятний знак із залізобетону, який імітує бронзу. Загальна вартість знаку і його встановлення – понад 50 тисяч гривень.
На початку цього року було відкрито благодійний рахунок по збору коштів для скульптурної композиції, але бажаючих жертвувати гроші не знайшлося. Половину необхідної суми надав один із народних депутатів, який живе у Тернополі, пише ZZ.
