Юнак, який потрапив у ДТП, вже тиждень перебуває у комі

Після аварії 16-річний Ігор Кимський зі Зборова ще зумів самотужки зайти до нічного клубу, а вже там впав у кому.

igor-kymskyj-3Минулої середи, 26 жовтня, близько 19-ої години, на об’їзній дорозі у Зборові автомобіль «Volkswagen» збив 16-річного Ігоря Кимського. Того вечора хлопець прямував до нічного клубу «Pago», де збирається місцева молодь. Від удару Ігоря відкинуло на дорогу, та він швидко піднявся на ноги, обтрусив куртку, ніби й нічого не сталося.

Водій легківки зупинився, підійшов до хлопця, запропонував відвезти до лікарні. «Усе добре», — відмовився зборівчанин. Перепросивши за прикрість, водій дав Ігореві 500 гривень, мовляв, за порвану куртку. Так і розпрощалися після ДТП. Очевидно, перебуваючи у стані шоку і сильного переляку, юнак не відразу відчув біль від серйозних травм. Якимсь дивом він ще зайшов до нічного клубу, а вже там йому стало зле і у важкому стані хлопця доправили до лікарні. Потерпілий донині перебуває у церебральній комі, лікарі усіма силами борються за його життя.

Батьки не відходять від реанімації…

В Ігоря Кимського медики констатували закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку та внутрішню черепну гематому. Наступного після аварії дня хлопця доправили до обласної дитячої лікарні.

— У сина стабільно важкий стан, полегшення нема, але для нас важливо, що не гіршає, — розповіла мати Ігоря Наталя Петрівна. — Медики районної лікарні максимально зробили усе можливе, рятували, як могли. На ноги підняли усіх районних спеціалістів, згодом залучили обласних лікарів. Ще до Тернополя ми якось завезли сина, а ось доправити до спеціалізованої клініки Львова чи Києва неможливо через його вкрай важкий стан. Наразі син у реанімаційному відділенні обласної лікарні, йому вже зробили дві операції. Мене вразила доброта та відданість медиків. Вони не беруться робити жодних прогнозів, та ми віримо… У нас єдина надія на Бога!

Наталя Петрівна з чоловіком Ігорем Степановичем уже тиждень днюють і ночують біля сина в реанімації. Сил у нестерпно важкі хвилини їм додає підтримка рідних, друзів, зрештою, багатьох небайдужих зборівчан, які передають кошти на лікування їхнього сина.

— Бракує слів, щоб висловити нашу вдячність людям! Кошти збирали серед мешканців нашого міста, серед студентів, їхніх батьків, нам жертвували церковні громади, абсолютно незнайомі люди, — витирає сльози мати Ігоря Кимського. — Величезну підтримку відчуваємо від районного відділення поліції, де колись працював мій чоловік. А скільки молитов люди здіймають до неба за нашого Ігорчика! Я всім низько кланяюся за те, що стільки добра роблять для нашої дитини…

Водій щодня телефонує

Неабияк хвилюється за Ігоря й чоловік, який збив хлопця. У перші дні після аварії переповідали про те, що він був на авто з іноземними номерами, пропонував допомогу, але ніхто не знав його особи. Районна поліція передусім із поваги до свого колишнього колеги, батька потерпілого хлопця, оперативно спрацювала і відшукала водія. Ним виявився мешканець Київщини, у наших краях він провідував свого дідуся. Водій підтвердив, що збив юнака, який ішов узбіччям дороги. Оскільки територія не освітлювалася, то він не помітив перехожого.

— Водій щодня звідується, пропонує грошову допомогу, але нам поки що не треба. Не тримаю на нього зла. Він не хотів цього… До того ж вчинив по-людськи: не втік, а зупинився, запропонував допомогу. Якби він знав про серйозність травми, то, напевне, не залишив би нашого сина самого. Лікарі дивуються, як Ігорчик міг у такому важкому стані самостійно іти. У нічному клубі він сказав хлопцям, що його збила автівка, і поскаржився на погане самопочуття. Ті негайно викликали швидку. Водій розповів нам, що з сином у момент аварії був ще якийсь хлопчина, але ми так і не можемо допитатися його друзів, хто саме. Бояться, мабуть, говорити. Ми й не хочемо тиснути на хлопців, бо це однаково нічого не змінить. Сталася ДТП на об’їзній дорозі, поблизу музею «Зборівська битва», там дорога неосвітлена, було темно… Того дня Ігор після навчання в коледжі допомагав удома робити ремонт, а ввечері захотів відпочити з друзями. «Я не надовго!» — сказав і побіг. Сина уже чекали його товариші в «Pago». Нині вони приходять провідувати Ігорчика… Усі молимось, щоб він вижив…
Джерело: НОВА Тернопільська газета

Поширити статтю

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *