За статистикою, до 2010 року в області функціонувало одинадцять державних спиртових заводів, які переробляли 200 тисяч тонн зерна і виробляли 8 мільйонів декалітрів етилового спирт у на рік, або третину від загальноукраїнських обсягів.
Основною культурою, яка забезпечувала виробництво спирту, була кукурудза, частка якої у загальних обсягах сировини сягала 85 відсотків. Крім цього, наші заводи переробляли на рік 25 тисяч тонн меляси.
Галузь була в числі основних бюджетоутворюючих виробництв, сприяла розвитку аграрної економіки. Спиртовики вкладали значні кошти у соціальну сферу територій. Але все, як мовиться, кануло в Лету.
Деякий сплеск економічної діяльності галузі у 2015 році виявився тимчасовим. По кілька тижнів попрацювали та зупинились Борщівський і Залозецький заводи. Така ж участь посягла і Ковалівку Монастириського району, котра спромоглася переробити лише невелику кількість меляси. Не робили жодних кроків для відновлення виробництва у Мишковичах Тернопільського району. Навіть Марилівка, що на Чортківщині, не бачить реальної перспективи, бо все її виробництво йде у загальний котел.
За оцінкою ветеранів галузі, київський “монстр” ДП “Укрспирт” свідомо нищить галузь, доводить її до банкрутства, бо позбавлення спиртозаводів статусу юридичних осіб відкрило дорогу для різноманітних махінацій та корупції.
Спиртозаводи області втратили ринки збуту спирту у Прибалтиці та ділові відносини з виноробами Грузії, Азербайджану, Туркменії і споживачами технічного спирту в Європі. З колись успішного Хоростківського заводу за документами відправляли спирт на виробництво біоетанолу, а фактично з нього на горілчаних заводах виготовляли контрафактну горілку. У результаті нарахованих штрафних санкцій це підприємство зупинило свою діяльність.
На думку експертів, аби розв’язати ситуацію, необхідно повернути спиртзаводам статус юридичної особи, тоді директори будуть зацікавлені у зниженні собівартості власної продукції, підвищенні конкурентоздатності, необхідності пошуків ринків збуту. Виграють також територіальні громади, бюджети усіх рівнів та сільгосппідприємства.
Запроваджена централізована закупівля зерна, якщо це можна назвати зерном, для переробки на місцевих завадах з-поза меж області призвела до втрати регіонального ринку зерна. Сільгоспвиробники Тернопільщини не бажають брати участь у сумнівних схемах співпраці через центр, де немає гарантії розрахунку за поставлену сировину.
Не менш заплутаною виглядає й історія зі способом можливої приватизації спиртових заводів. Їх нібито включають до списку на роздержавлення, але за заводами числяться лише борги та печатки. Виробничі потужності спиртової галузі, які іменуються “місцем проведення діяльності”, перебувають на балансі ДП “Укрспирт”.
Джерело: “Сільський господар”
